Чорне сонце в кривавому небі
Блискавиця крізь хмари гримить.
Корабель вже чекає на тебе,
До причалу дійдеш ти за мить.
Море піниться, грає вітрило,
Як змія, в громі хвиля сичить.
Корабель от-от здійме крила,
І у далеч кудись полетить.
Твої кроки ведуть до причалу,
Ти все ближче, слова пролетять:
“Вибач, “Нас” лишилось так мало.
Вже і струни в душі не тремтять.”
Ти летиш, я лишусь на причалі,
Проводжати вітрила у даль,
І в очах, мов крупинки кришталю
Продзвенять ехом розпач і жаль.
Кинджал в серці, останні хвилини,
Струмінь крові, покаяння мить.
Закінчилась поема людини,
А душа її в пеклі згорить.